Каверніт — це запалення печеристих (кавернозних) тіл статевого члена.
Причиною цього захворювання є проникнення інфекції в кавернозні тіла при грипі, ангіні, остеомієліті, уретриті та інших інфекціях. Каверніт може виникнути внаслідок травми або інтрокавернозного введення препаратів, як ускладнення гострого гнійного уретриту.
Каверніт починається з підвищення температури до 38-40 градусів, ознобу, різких болів в статевому члені. Статевий член стає набряклим, шкірні покриви його набувають рожево-синього відтінку, ерекція стає дуже болючою, при обмацуванні статевого органу також відзначається різке посилення болю.
Лікування каверніта проводиться, як правило, в стаціонарі. Призначається антибактеріальна, протизапальна, дезінтоксикаційна терапія, в деяких випадках потрібне оперативне втручання.
Викривлення статевого члена може бути вродженою аномалією розвитку кавернозних тіл. Коли одна з кавернозних тіл відстає в розмірах від іншого, відбувається викривлення органу вправо або вліво. В окремих випадках через недорозвинення сечовипускального каналу і оточуючих його тканин відбувається викривлення статевого члена донизу під час ерекції. Лікування тільки оперативне.
Іншою причиною викривлення статевого члена є, так звана, хвороба Пейроні (або фібропластична індурація статевого члена).
При хворобі Пейроні на білкову оболонку статевого члена утворюються специфічні ущільнення (Пейєрові бляшки), які і призводять до викривлення статевого члена.
Пацієнти з ознаками фібропластичного ущільнення статевого члена відзначають біль під час ерекції, що нехарактерно для вродженої деформації.
Причини виникнення хвороби Пейроні невідомі, існують лише теорії.
Лікування хвороби Пейроні, в основному, оперативне, проте в арсеналі лікарів є і терапевтичні методики лікування. На початковій стадії захворювання (до 2-х років), коли йде зростання і формування бляшок, прийнято проводити консервативну терапію, і в деяких випадках це має досить гарний ефект, аж до повного зникнення бляшок.
Забій статевого члена виникає при впливі травмуючої сили на неерогований орган. У медицині є таке поняття, як “перелом статевого члена”, для якого характерно пошкодження білкової оболонки і тканини печеристих тіл. “Перелом” відбувається при насильницькому вигині ерегованого статевого члена, частіше при “агресивних” статевих актах. Вивих статевого члена спостерігається ще рідше, ніж його розрив. Механізм цих пошкоджень приблизно однаковий: вплив на ерегований статевий член. При вивиху статевого члена відбувається розрив щільних тяжів, що з’єднують печересті тіла з лоннимі кістками і зв’язками, що фіксують статевий член до лобкового симфізу.
Своєрідним видом ушкодження статевого члена є його утиск, яке спостерігається, наприклад, при перетягуванні члена ниткою, дротом або шнуром, при надяганні на нього кільцеподібних предметів. У дітей подібні ушкодження є наслідком пустощів, а у дорослих — або результатом онанізму, тобто спроб перешкоджати нетриманню сечі або підтримувати ерекцію. Консервативному лікуванню підлягає забій статевого члена, інші види травм лікуються хірургічним шляхом.
Фімоз — стійке звуження крайньої плоті, що не дозволяє повністю оголити головку статевого члена. Фімоз може бути вродженим і набутим, наприклад, внаслідок шрамів та змін крайньої плоті при хронічному баланопоститі.
При фімозі сеча, витікаючи з зовнішнього отвору сечовипускального каналу, потрапляє в мішок крайньої плоті і роздуває його у вигляді кулі. Постійне роздратування головки статевого члена і внутрішнього листка крайньої плоті може привести до баланопоститу, що ще більше посилює звуження крайньої плоті. Насильницьке оголення голівки статевого члена може призвести до ущімлення її кільцем крайньої плоті. Таке захворювання називається “парафимоз”. Фімоз затруднює статеве життя, може бути причиною чоловічого безпліддя. Лікування фімозу тільки хірургічне (обрізання).
Гипоспадія – це захворювання статевого члена, при якому зовнішній отвір сечівника відкривається або біля основи статевого члена, ближче до промежини, або в середині стовбура статевого члена, або біля основи головки статевого члена. Існує проміжна, стовбурова і головчата гіпоспадія.
Епіспадія — аномалія розвитку статевого члена: повне або часткове незарощення передньої стінки сечовипускального каналу.
Епіспадія повна (або тотальна) — форма епіспадії, при якій передня стінка сечівника відсутня на всій його довжині, зовнішній отвір сечового міхура розташоване в лобковій області, а м’язові шари передньої стінки сечового міхура і його шийки відсутні або недорозвинені.
Епіспадія стовбурова — форма епіспадії, при якій зовнішній отвір сечовипускального каналу відкривається в області спинки статевого члена.
Лікування гіпоспадії і епіспадіі виключно хірургічне.
Пріапізм — це патологічний стан, при якому у чоловіка виникає неадекватна, тривала (більше шести годин), хвороблива ерекція статевого члена з наповненням кров’ю печеристих тіл, не пов’язана з статевим збудженням і не зникає після статевих зносин. Пріапізм виникає, наприклад, при деяких ураженнях центральної нервової системи, при місцевих патологічних процесах, також можлива лікарська форма пріапізму.
Коротка вуздечка статевого члена — вроджений стан статевого члена. Коротка вуздечка ускладнює статеве життя в зв’язку з хворобливістю статевих відносин для чоловіка. Можливий розрив вуздечки з наступним сильною кровотечею. Лікування виключно хірургічне — інтимна пластика вуздечки статевого члена, або повне видалення вуздечки.
